»з материалов дискуссии

 

Ђ„то нам делать  с  национализмом?ї (»счерпано ли значение национально-освободительных лозунгов в современной      революционной, антикапиталистической борьбе?) 

 

 

ѕ≥дземельний ќлександр (рух Д–еволюц≥йних нац≥онал≥ст≥в")

 

“езисы выступлени¤

 

1. “ерм≥нолог≥¤.

—ам терм≥н Ђнац≥онал≥змї не Ї ч≥ткою ≥деолог≥чною характеристикою, ¤ка б давала п≥дстави розгл¤дати його окремо в≥д л≥воњ ≥деолог≥њ чи в ¤кост≥ ¤когось ухилу. « одного боку, п≥д словом Ђнац≥онал≥змї часто маЇтьс¤ на уваз≥ шов≥н≥зм, ≥мпер≥ал≥зм, буржуазний патр≥отизм тощо. јле, з ≥ншого боку, п≥д Ђнац≥онал≥змомї мають на уваз≥ в≥дм≥нн≥, нав≥ть протилежн≥, ≥дењ: нац≥ональне визволенн¤, р≥вне право народ≥в на самост≥йн≥сть, етн≥чна диференц≥ац≥¤ та ≥де¤ нац≥њ, ¤к народний ≥ нац≥ональний суверен≥тет тощо. ”точнено ц≥ ≥дењ можна назвати Ђвизвольним нац≥онал≥змомї.

≤сторично б≥льш≥сть л≥вих приймають ц≥ ≥дењ ¤к своњ, ≥ нав≥ть беруть за основу, називаючи найчаст≥ше њх не Ђнац≥онал≥змомї, а ≥ншими терм≥нами, такими ¤к Ђ≥нтернац≥онал≥змї, Ђпатр≥отизмї, Ђнац≥онально-визвольна ≥де¤ї тощо. ѕроте маЇмо приклади л≥вих, ¤к≥ ≥менують цей наб≥р своњх ≥дей саме Ђнац≥онал≥змомї (в ™вроп≥ наприклад це ≥рландськ≥ та баскськ≥ л≥в≥) ≥ нав≥ть уживають ц≥ терм≥ни одночасно. ѕрим≥ром, в ≥деолог≥чних засадах парагвайськоњ Ђ¬≥йськово-ѕол≥тичноњ ќрган≥зац≥њї були вказан≥, зокрема: Ђпролетарський ≥нтернац≥онал≥змї, Ђреволюц≥йний нац≥онал≥змї, Ђмарксизм-лен≥н≥зм ¤к методї ≥ Ђсоц≥ал≥зм ¤к метаї.

ќчевидно, що на¤вн≥сть терм≥ну Ђнац≥онал≥змї ≥деолог≥чно не в≥др≥зн¤Ї цю ≥ под≥бн≥ групи в≥д ≥нших груп, ¤к≥ дане слово не вживають, але мають аналог≥чн≥ ≥дењ. ќск≥льки йдетьс¤ про одн≥ й т≥ сам≥ за зм≥стом, причому ц≥лком л≥в≥, ≥дењ, що лише ≥нколи називаютьс¤ р≥зними терм≥нами, то можна казати не т≥льки про схож≥сть, але про повну ≥дентичн≥сть значноњ частини л≥вих ≥нтернац≥онал≥ст≥в ≥ л≥вих нац≥онал≥ст≥в. ” взаЇмов≥дносинах вони мус¤ть не зважати на терм≥нолог≥чн≥ в≥дм≥нност≥, йти до сп≥впрац≥, а ¤кщо це можливо, до обТЇднанн¤.

2. ѕодв≥йн≥ стандарти.

јналог≥чно до того, ¤к шов≥н≥сти та ≥мпер≥ал≥сти часто ≥з щирим вигл¤дом виступають за свободу ≥ незалежн≥сть власних народ≥в, але в≥дмовл¤ють в цьому прав≥ ≥ншим народам, де¤к≥ Ђл≥в≥ї насл≥дують њх у таких подв≥йних стандартах. ÷≥ люди схвалюють нац≥онально-визвольн≥ рухи певних народ≥в, включно з тими, ¤к≥ пр¤мо називають себе Ђнац≥онал≥стамиї, але при цьому виступають проти нац≥онального визволенн¤ ≥нших народ≥в, ≥нколи включно з≥ своњм власним, ¤к проти Ђфашизмуї.

якщо, наприклад, ¬≥ктор Ўап≥нов не зм≥нив своњх погл¤д≥в ≥з час≥в виходу книги Ђ»мпериализм от Ћенина до ѕутинаї, у ¤к≥й в≥н схвалюЇ нац≥онально-визвольн≥ ≥ л≥во-нац≥онал≥стичн≥ ≥дењ та рухи, то ц≥ погл¤ди пр¤мо суперечать його крикам: Ђќткровенна¤ фашистска¤ пропаганда. ѕозор »нсарову!ї. ѕричому ц≥ вигуки спр¤мован≥ в б≥к набагато б≥льш л≥воњ (пор≥вн¤но з книгою Ўап≥нова) ≥ виб≥рковоњ позиц≥њ ≤нсарова, ¤кий взагал≥ в≥дкидаЇ Ђкласичне нац≥ональне визволенн¤ї, буржуазне ≥ державницьке, на користь виключно соц≥ал≥стичного ≥ самовр¤дного.

Ўап≥нов пише, що сл≥д в≥др≥зн¤ти визвольний нац≥онал≥зм в≥д ≥мпер≥ал≥стичного, антикап≥тал≥стичний в≥д кап≥тал≥стичного ≥ сам тепер пр¤мо порушуЇ ц≥ своњ запов≥д≥. Ќа ¤к≥й п≥дстав≥ Ўап≥нов виключаЇ украњнц≥в з числа пригноблених нац≥й (а Ўир¤Їв взагал≥ називаЇ украњнц≥в нац≥Їю гнобител≥в)? Ћише на п≥дстав≥ на¤вност≥ формально Ђнац≥ональноњ держави ”крањнаї. ѕроте б≥льш≥сть нац≥онально-визвольних рух≥в, зокрема тих, ¤к≥ схвалюЇ Ўап≥нов, були ≥ Ї в крањнах, де так само ≥снують формальн≥ Ђнац≥ональн≥ державиї. Ќаприклад крањни Ћатинськоњ јмерики це не  урдистан ≥ не ѕалестина, вони не вход¤ть до складу —Ўј, так само ¤к ”крањна не входить до складу –‘ ≥ тих самих —Ўј.

ѕоневоленн¤ ¤к латиноамериканських народ≥в, так ≥ украњнського не закр≥плене юридично чи пр¤мою в≥йськово-пол≥тичною окупац≥Їю. „ому ж ≥нш≥ нац≥њ можуть вважатись пригн≥ченими, а украњнц≥ н≥? ќсобливо враховуючи не лише зах≥дний ≥мпер≥ал≥зм, але ≥ своЇр≥дний рос≥йський неоколон≥ал≥зм, що т¤ж≥Ї над ”крањною. “акож кажуть про багатонац≥ональне населенн¤ ”крањни. јле населенн¤ вищезгаданих крањн теж багатонац≥ональне. ћайже у вс≥х крањнах населенн¤ багатонац≥ональне. ÷е н≥¤к не заважаЇ боротись за нац≥ональне визволенн¤ украњнськоњ б≥льшост≥. …детьс¤ про кричущ≥ подв≥йн≥ стандарти, нос≥¤м ¤ких варто в≥дмовитись в≥д ≥нтернац≥онал≥стичноњ нац≥онально-визвольноњ риторики ≥ пр¤мо оголосити себе космопол≥тами, в≥дверто д≥ючи в ≥нтересах ≥мпер≥ал≥зму ≥ шов≥н≥зму, або вже посл≥довно п≥дтримувати нац≥ональне визволенн¤ вс≥х народ≥в, в тому числ≥ украњнського народу.

3.  ласовий зм≥ст.

ќтотожненн¤ нац≥онального визволенн¤ чи визвольного нац≥онал≥зму виключно з буржуазною революц≥Їю та буржуазним нац≥онал≥змом ц≥лком суперечить фактам.

Ќасправд≥ нац≥ональне визволенн¤ ¤к здобутт¤ нац≥онального суверен≥тету, тобто самост≥йност≥, може, а ≥нколи нав≥ть повинне сполучатись з пролетарською, соц≥ал≥стичною революц≥Їю. —оц≥ал≥стичн≥, марксистськ≥ рухи не лише п≥дтримують, але ≥ часто сто¤ть попереду в нац≥онально-визвольн≥й боротьб≥ ¤к в далек≥й ( итай, ¬ТЇтнам,  оре¤ тощо на приклад≥ јз≥њ) ≥ близьк≥й ≥стор≥њ (јргентина, Ѕразил≥¤, ѕарагвай, ”ругвай тощо на приклад≥ Ћатинськоњ јмерики), так ≥ сучасност≥ (ѕеру ≥  олумб≥¤).

“акож щоб далеко не ходити, пропоную вс≥м звернутись до зазначеноњ вище книги Ўап≥нова, там Ї чимало в≥дпов≥дних практичних приклад≥в ≥ цитат р≥зних соц≥ал≥стичних д≥¤ч≥в та ≥деолог≥в, зокрема „е √евари ≥ ћао ÷зедуна. ј ¤ нараз≥ згадаю лише дещо з ≥дейних основ марксизму.

≈нгельс недвозначно пише, що в певних випадках Ђнац≥ональну незалежн≥сть повинен завоювати та забезпечити т≥льки пролетар≥атї, при цьому Ђщира ≥нтернац≥ональна сп≥впрац¤ можлива лише за умови, ¤кщо кожна нац≥¤ повн≥стю пануЇ у власному дом≥ї. ¬ њхньому з ћарксом Ђћан≥фест≥ї також зазначено, що св≥това соц≥ал≥стична революц≥¤ назавжди покладе край визиску ≥ ворожнеч≥ м≥ж нац≥¤ми, тобто довершить справу нац≥онального визволенн¤ дл¤ вс≥х народ≥в.

Ѕ≥льше того, усл≥д за ƒжеймсом  оннолл≥ можна стверджувати, що нац≥онал≥зм повинен бути т≥льки соц≥ал≥стичним. ≤ не лише дл¤ дос¤гненн¤ незалежност≥.

ƒругим п≥сл¤ нац≥онального суверен≥тету, вже суто соц≥альним аспектом ≥дењ нац≥њ, зг≥дно њњ батьков≥ ∆ан-∆аку –уссо, Ї народний суверен≥тет, що означаЇ народовладд¤, ¤ке неможливе при класовому под≥л≥, коли владу узурпуЇ буржуаз≥¤.

¬≥дтак народний суверен≥тет, а значить ≥ зд≥йсненн¤ ≥дењ нац≥њ, можливе лише в безкласовому сусп≥льств≥, що зб≥гаЇтьс¤ з тезою Ђћан≥фестуї про те, що через завоюванн¤ пол≥тичного пануванн¤ Ђпролетар≥ат мусить конституюватись ¤к нац≥¤ї. ÷е Їдиний висновок з того, що Ђпролетар≥ не мають батьк≥вщиниї,бо даний висл≥в, ¤к пише  ропотк≥н, Ђзовс≥м не означаЇ,що б≥дн¤ков≥ байдуже, де б не жити ≥ серед ¤ких людей не жити. ÷е лише означаЇ, що багат≥њ позбавили його батьк≥вщини, ¤ку, проте, йому хочетьс¤ мати - можливо нав≥ть значно б≥льше, н≥ж багат≥Їв≥ї.

ќтже, в повноц≥нному розум≥нн≥ нац≥онал≥зм ц≥лком сполучаЇтьс¤ з соц≥ал≥змом, ≥ навпаки, оск≥льки ми розгл¤даЇмо суть питанн¤, а не терм≥нолог≥ю.

4. ƒержавн≥сть.

Ќе можна ототожнювати нац≥ональне визволенн¤ виключно з набутт¤м державност≥ ≥ под≥л¤ти народи на пригн≥чен≥ та пан≥вн≥ лише на п≥дстав≥ в≥дсутност≥ чи на¤вност≥ формальноњ Ђнац≥ональноњ державиї.

ѕо-перше, б≥льш≥сть держав не мають фактичноњ самост≥йност≥, тобто державного суверен≥тету, натом≥сть залежать в≥д ≥мпер≥й та св≥тового кап≥талу.

ѕо-друге, ¤кщо сама держава маЇ незалежн≥сть, це не робить њњ нац≥ональною в тому сенс≥, що њњ етнос-нац≥ональн≥сть продовжуЇ перебувати в залежному ≥ пригн≥ченому становищ≥, тобто позбавленому нац≥онального суверен≥тету.

ѕо-третЇ, нав≥ть ¤кщо трапл¤Їтьс¤ диво, ≥ держава забезпечуЇ  ¤к державний, так ≥ нац≥ональний суверен≥тет, то вона все одно не здатна забезпечити народного суверен≥тету, що, ¤к вже було сказано, зг≥дно з тезою ∆ан-∆ака –уссо, Ї основним соц≥альним зм≥стом ≥дењ нац≥њ.

ƒержавна бюрократ≥¤ неминуче узурпуЇ суверен≥тет ≥ унеможливлюЇ народовладд¤. ¬≥дтак нац≥¤ в к≥нцевому результат≥ можлива лише ¤к бездержавна, самовр¤дна сп≥льнота. ¬се це означаЇ, що в ц≥лому нац≥ональне визволенн¤ треба переосмислити ¤к нац≥онально-етн≥чне, нац≥онально-народне, зам≥сть нац≥онально-державного. ÷¤ думка маЇ велике п≥дірунт¤ в л≥вому антиавторитаризм≥, ¤к нац≥онально-визвольн≥й ≥стор≥њ його рух≥в (”крањна, де анарх≥сти боролись п≥д гаслом Ђ’ай живе ”крањнська Ќезалежна —оц≥ал≥стична –ад¤нська –еспубл≥ка!ї, ћексика,  оре¤,  уба, Ќ≥карагуа тощо), так ≥ сучасност≥ (знову ћексика) та ≥деолог≥њ.

ћихањл Ѕакун≥н, описуючи ц≥л≥ анарх≥зму, зазначаЇ, що нац≥ональне визволенн¤, самост≥йн≥сть та ≥нш≥ права нац≥њ, ¤к ≥ вона сама, Ї Ђзаконним фактомї, безумовним Ђвисновком ≥з загального принципу свободиї, так само ¤к ≥ висновок про необх≥дн≥сть знищенн¤ держави. ѕетро  ропотк≥н зазначаЇ, що Ђсправжн≥й ≥нтернац≥ональний союз можливий лише при найб≥льш повному розвитку кожноњ окремоњ народност≥ї, що Ї Ђнеобх≥дною умовою ¤к дл¤ багатства житт¤ людства взагал≥, так ≥ дл¤ торжества анарх≥чного комун≥змуї. –удольф –окер, протиставл¤ючи ≥нтереси держави ≥ етн≥чноњ культури, вимагаЇ Ђв≥льного самовизначенн¤ дл¤ кожного народуї. ћахновська газета Ђјнарх≥ст-повстанецьї проголошувала: Ђјнархо-махновський рух на ”крањн≥ Ї рух самобутн≥й, нац≥ональний. (...) ¬ чому спас≥нн¤ украњнськоњ нац≥њ? який ≥дейний рух д≥йсно спасе украњнську нац≥ю, њњ свободу та незалежн≥сть? ¬≥дпов≥дь ¤сна. —ам народ уже давно усв≥домив, що Їдине його спас≥нн¤ в анарх≥зм≥, безвладн≥й трудов≥й федерац≥њ, що Ї Їдино в≥льна незалежна орган≥зац≥¤, ¤ка повинна привести нац≥ю до давно омр≥¤ноњ свободи ≥ процв≥танн¤ украњнського народуї.

ј резюмувати сказане в цьому пункт≥, можна словами ћакса Ќеттлау: Ђ” федерал≥зм≥ пол¤гаЇ справжнЇ завданн¤ дл¤ правдивого, незагарбницького нац≥онал≥змуї.