»з материалов дискуссии

 

Ђ„то нам делать  с  национализмом?ї (»счерпано ли значение национально-освободительных лозунгов в современной      революционной, антикапиталистической борьбе?) 

 

 

“иса  –оман ( Ђ¬передї)

 

“езисы выступлени¤

 "—п≥вв≥дношенн¤ нац≥онального й ≥нтернац≥онального"

 

ѕитанн¤ стоњть так: ¤к сп≥вв≥днести м≥жнародну ситуац≥ю й розстановку сил  всередин≥ крањни? Ќе п≥дл¤гаЇ перегл¤ду установка на м≥жнародну  (≥нтернац≥ональну) перспективу розвитку. –азом з тим не сл≥д випускати з  виду те, що вих≥дним пунктом такого розвитку Ї р≥вень нац≥ональний. ѕеремога  чи поразка пролЇтар≥¤ту в боротьб≥ за владу -- все залежатиме радше в≥д  внутр≥шньодержавних чинник≥в (¤к≥ завжди постають перед нами ¤к своЇр≥дн≥ та  неповторн≥ в кожн≥й крањн≥), н≥ж в≥д м≥жнародноњ ситуац≥њ. ≤ це тим б≥льше  в≥рно дл¤ мирного часу, н≥ж дл¤ воЇнного.

≤ справа тут зовс≥м не в нац≥онал≥зм≥ чи намаганн≥ замкнути революц≥ю в кордонах одн≥Їњ держави.   —аме пон¤тт¤ ≥нтернац≥онал≥зму сл≥д зв≥льнити в≥д туманноњ ≥деолоі≥њ, що  перетворюЇ його на порожню фразу, виправданн¤ безд≥¤льности. —права  революц≥њ безк≥нечно в≥дкладаЇтьс¤ на пот≥м. ѕон¤тт¤ ≥нтернац≥онал≥зму сл≥д  наповнити конкретним пол≥тичним зм≥стом, ¤кий би був достатньо реал≥стичним,  аби заохочувати до д≥њ в конкретн≥й ≥сторичн≥й ситуац≥њ. Ќамаганн¤  переплигнути нац≥ональний р≥вень веде до пасивности, коли н≥хто не  наважуЇтьс¤ зробити перший крок, оск≥льки боњтьс¤ опинитис¤ в ≥зол¤ц≥њ. ¬с≥  чекають на вс≥х; вс≥ чекають, коли розпочнетьс¤ загальний рух, але н≥хто не  рухаЇтьс¤, ≥ рух так н≥коли й не розпочинаЇтьс¤. ¬с≥ говор¤ть про ≥нтернац≥онал≥зм, але реально не д≥ють ан≥ на м≥жнародному, ан≥ на нац≥ональному р≥вн≥.