–оман “иса

 ороткий нарис украњнського марксизму

 

¬ступ

’оча марксизм за своЇю суттю Ї вченн¤м ≥нтернац≥онал≥стським (боротьба пригноблених за своЇ визволенн¤ не маЇ нац≥ональних меж ≥ обТЇднуЇ пролЇтар≥в усього св≥ту) ≥ бачить своЇ головне завданн¤ у скасуванн≥ в≥дносин екплоататорЧексплоатований у пл¤нетарному маштаб≥, в ньому можлив≥ певн≥ нац≥ональн≥ вар≥¤ц≥њ. Ќа р≥вн≥ окремих реі≥он≥в чи крањн марксизм ¤к метода може застосовуватис¤ до вир≥шенн¤ р≥зних, специф≥чних дл¤ цього реі≥ону чи крањни проблЇм. «окрема марксизм не в≥дкидаЇ нац≥онального питанн¤, питанн¤ колон≥¤л≥зму (подв≥йноњ експлоатац≥њ та пригнобленн¤ пролЇтар≥¤ту на кап≥тал≥стичн≥й перифер≥њ) тощо. –озгл¤д цих та ≥нших проблЇм з марксистськоњ точки зору маЇ свою ≥стор≥ю в ”крањн≥. ÷ю ≥стор≥ю намагаютьс¤ замовчати й забути, але вона ≥стнуЇ. ћарксизм в ”крањн≥ маЇ свою традиц≥ю, маЇ своњх героњв. ѕовна ≥стор≥¤ украњнського марксизму ще чекаЇ на своЇ уважне й докладне досл≥дженн¤. ѕоки що ж спробую накреслити њњ обриси.

ќф≥ц≥йна ≥деолоі≥¤ б≥льшости держав, що постали на теренах колишнього —–—–, сьогодн≥ стверджуЇ, що марксизм ≥ соц≥¤л≥зм у ц≥ крањни був принесений в≥йськами „ервоноњ јрм≥њ у 1918-1922 роках. ¬≥дтак, немаЇ, мовл¤в, н≥чого дивного в тому, що вс≥ республ≥ки колишнього –ад¤нського —оюзу п≥сл¤ 1991 року в≥дкинули Ђсоц≥¤л≥змї (чи Ђкомун≥змї) ¤к силом≥ць навТ¤зане вченн¤. «окрема, в ”крањн≥ лунають голоси про те, що марксизм ¤к ≥деолоі≥¤ Ї чужим украњнськ≥й Ђментальност≥ї. ”крањнець, мовл¤в, за природою своЇю консерватор, господар, хаз¤њн; повага до приватноњ власности у нього в кров≥. ќтож, таку мерзоту, ¤к ≥деолоі≥ю загальноњ р≥вности та припиненн¤ експлоатац≥њ людини людиною в≥н не м≥г ан≥ сприйн¤ти, ан≥ пропаіувати. ¬ ”крањну принесли на своњх багнетах Ђзавойовники-москал≥ї. ѕроте, ¤к ми побачимо, ц≥ ≥деолоі≥чн≥ установки не в≥дображають д≥йсн≥сть, а навпаки Ч викривл¤ють њњ.

”крањнц≥ були другим за чисельн≥стю народом ≥ у –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ, ≥ –ад¤нського —оюзу, були народом культурним, тож ¤к до 1917 року, так ≥ п≥зн≥ше мали своЇ потрактуванн¤ ≥дей ћаркса.

 

ѕредтеч≥: «≥бер ≥ ѕодолинський

ћарксистська традиц≥¤ в ”крањн≥ бере св≥й початок з 1870-х рок≥в ≥ повТ¤зана з ≥менами ћиколи ≤вановича «≥бера (1844-1888) та —ерг≥¤ јндр≥йовича ѕодолинського (1850-1891).

” п≥сл¤мов≥ до другого н≥мецького виданн¤ 1-го тому Ђ ап≥талуї  арл ћаркс писав:

 

Ђўе 1871 року пан ћ.«≥бер, професор пол≥тичноњ економ≥њ у  ињвському ун≥верситет≥, у своњй прац≥ Ђ“еор≥¤ ц≥нности та кап≥талу ƒ.–≥кардої показав, що мо¤ теор≥¤ вартости, грошей ≥ кап≥талу в загальних рисах Ї необх≥дним подальшим розвитком вченн¤ —м≥таЧ–≥кардо.ї

 

“ак воно й було. ўоправда професор катедри пол≥теконом≥њ та статистики  ињвського ун≥верситету, не зм≥г збагнути революц≥йноњ сут≥ марксизму та продовжував розгл¤дати ћаркса не ¤к самост≥йного мислител¤, але ¤к лише р≥кард≥¤нц¤ (нехай ≥ см≥лив≥шого та посл≥довн≥шого у своњх розв≥дках за своњх сучасник≥в-економ≥ст≥в). «≥бер не був революц≥йним марксистом. ¬≥н, напевне, ≥ не м≥г бути таким у тод≥шн≥х умовах господарського житт¤ та кл¤сових сп≥вв≥дношень. –азом з тим в≥н виступав з критикою народник≥в, нар≥каючи њм за њх ≥дею особливого шл¤ху економ≥чного розвитку –ос≥њ. —пираючись на твори ћаркса, «≥бер зазначав, що –ос≥¤ маЇ пройти той самий шл¤х кап≥тал≥стичного розвитку, що й передов≥ промислово-розвинен≥ крањни.

”крањнський пол≥теконом≥ст виступав проти мальтуз≥¤нства (бо¤зн≥ перенаселенн¤ «емл≥), довод¤чи, що покращенн¤ житт¤ людей (зокрема, роб≥тник≥в) ц≥лком можливе, а зб≥льшенн¤ њх к≥лькости не обовТ¤зково поЇднувати з пог≥ршенн¤м р≥вн¤ њх житт¤ ≥ навпаки. «≥бер вказував, що людське житт¤ далеко не у всьому тотожне життю тварин, бо Ђрозмноженн¤ людини обумовлюЇ ≥ розмноженн¤ њњ њж≥ї, себто сусп≥льство, знаючи закони природи, здатне Ч ≥ повинне Ч в≥дновлювати споживан≥ продукти.

«≥бер в≥дкидав диктатуру пролЇтар≥¤ту ≥ бачив зм≥ну кап≥тал≥зму соц≥¤л≥змом у вигл¤д≥ мирного еволюц≥йного процесу. ¬≥д того його марксизм виходив Ђкатедральнимї або Ђпрофесорськимї (сьогодн≥ його б назвали Ђакадем≥чним марксистомї). …ого можна також вважати предтечею ЂлЇіального марксизмуї 1890-1900-х. ќдначе на в≥дм≥ну в≥д них в≥н н≥коли не скочувавс¤ до Ђмарксоњдстваї та залишавс¤ в≥рним марксизму Ч ¤к в≥н його розум≥в, звичайно, Ч до к≥нц¤ свого житт¤. ƒокладав зусиль до пропаіанди та попул¤ризац≥њ ≥дей ћаркса: читав реферати з пол≥теконом≥њ –≥карда та ћаркса у студентських гуртках, брав участь у робот≥ кињвськоњ культурно-просв≥тницькоњ оріан≥зац≥њ Ђ√ромадаї до њњ заборони 1876 року, а пот≥м писав дл¤ зб≥рок Ђ√ромадаї, що њх видавав у ∆енев≥ ћих.ƒрагоманов.

” ЂЌарисах перв≥сноњ економ≥чноњ культуриї (1883) «≥бер, користуючись численним л≥тературним матер≥¤лом з опису побуту р≥зних нецив≥л≥зованих Ч у тод≥шньому европейському розум≥нн¤ Чнарод≥в ≥ племен, та одночасно ≥сторичними даними про перв≥сний стан культурних европейських народ≥в, зробив спробу узагальненн¤ перв≥сних форм сусп≥льного житт¤. √оловну свою увагу в≥н прид≥лив ¤вищам економ≥чним, але пор¤д з ними в цьому твор≥ висв≥тлюютьс¤ форми шлюбних ≥ с≥мейних в≥дносин, инш≥ сторони житт¤ сусп≥льства. ќсновна думка твору пол¤гаЇ в тому, що громадськ≥ форми господарства, в њх р≥зних стад≥¤х, представл¤ють ун≥версальн≥ форми економ≥чноњ д≥¤льности на ранн≥х етапах розвитку.

¬ умовах обмеженого доступу до першоджерел книга «≥бера Ђƒав≥д –≥кардо ≥  арл ћаркс в њх сусп≥льно-економ≥чних досл≥дженн¤хї (1885) довгий час була дл¤ рос≥йських та украњнських революц≥онер≥в одним з п≥дручник≥в марксизму. “вори «≥бера мали великий вплив на ѕлЇханова.

ƒо редакторськоњ колЇі≥њ женевського часопису Ђ√ромадаї входив ≥ —ерг≥й ѕодолинський, своЇр≥дний соц≥¤л≥стичний мислитель ≥ попул¤ризатор марксизму на п≥дрос≥йськ≥й ”крањн≥. ≤деалом нового сусп≥льства в≥н вважав громад≥вство (так у друг≥й половин≥ XIX ст. називали соц≥¤л≥зм), соц≥¤л≥зац≥ю земл≥ та фабрик ≥ передачу њх безпосередн≥м виробникам Ч сел¤нам ≥ роб≥тникам. ѕодолинським був науковцем, хоча й працював за межами оф≥ц≥йних наукових установ на ем≥ірац≥њ (просто ¤к ћаркс з ≈ніельсом!).  оло його наукових ≥нтерес≥в включало соц≥¤льн≥ аспекти виробничоњ д≥¤льности, господарськ≥ стосунки, сусп≥льну стратиф≥кац≥ю, залежн≥сть сусп≥льного статусу особи в≥д њњ нац≥ональноњ приналежности, соц≥олоі≥чн≥ закони. ѕри анал≥з≥ цих питань ѕодолинський активно звертавс¤ до марксистськоњ методолоі≥њ. ѕрактичне застосуванн¤ марксизму в його ≥нтерпретац≥њ, а також перенесенн¤ в≥дкритих ћарксом закон≥в з сусп≥льноњ сфери в царину природи породжувало вельми ориі≥нальн≥ припущенн¤, ¤к≥, щоправда, не завжди знаходили в≥дгук у засновник≥в марксизму.

ѕодолинський познайомивс¤ з ћарксом ≥ ≈ніельсом вл≥тку 1872 року у Ћондон≥. ¬≥с≥м рок≥в по тому в≥н над≥слав ћарксов≥ св≥й тв≥р ЂЋюдська прац¤ ≥ њњ рол¤ в розпод≥л≥ енері≥њї (1880). «береглис¤ два листи, в ¤ких враженн¤ми в≥д прочитаного з ћарксом д≥литьс¤ ≈ніельс:

 

ЂЌа мою думку, зовс≥м неможливо виразити економ≥чн≥ в≥дноси≠ни у ф≥зичних м≥рах.

ўо ѕодолинський зовс≥м забув, то це те, що працююча людина Ї марнотратець не т≥льки сон¤чноњ теплоти, ф≥ксованоњ в даний час, але в далеко б≥льш≥й м≥р≥ Ч ф≥ксованоњ в минулому. “и краще за мене знаЇш, що робитьс¤ у марнотратств≥ запас≥в енерг≥њ Ч вуг≥л≠л¤, руд, л≥с≥в ≥ т.д. « ц≥Їњ точки зору полюванн¤ ≥ риболовство теж не ф≥ксац≥¤ новоњ сон¤чноњ теплоти, а використанн¤ ≥ вже початок мар≠нотратства ран≥ше нагромадженоњ сон¤чноњ енерг≥њ.

ƒал≥: те, що людина робить з допомогою прац≥ св≥домо, те рос≠лина робить несв≥домо. –ослини Ч це ж давно вже в≥домо Ч Ї велик≥ вбирач≥ та хранител≥ сон¤чноњ теплоти у зм≥нен≥й форм≥. ќтже, своЇю працею, оск≥льки прац¤ ф≥ксуЇ сон¤чну теплоту (що зовс≥м не завжди маЇ м≥сце в промисловост≥ ≥ в инших галуз¤х), людин≥ вдаЇтьс¤ об'Їднати природн≥ функц≥њ тварини, ¤ка спожи≠ваЇ енерг≥ю, ≥ рослини, ¤ка нагромаджуЇ енерг≥ю.

ѕодолинський в≥дхиливс¤ в б≥к в≥д свого дуже ц≥нного в≥дкрит≠т¤, бо хот≥в знайти новий природничий доказ правильности соц≥¤≠л≥зму ≥ тому поплутав ф≥зичне з економ≥чним...ї (≈ніельс ћарксу, Ћондон, 19 грудн¤ 1882 р.)

 

Ђѕовертаючись ще раз до ѕодолинського, вношу ту поправку, що нагромадженн¤ енерг≥њ з допомогою прац≥ в≥дбуваЇтьс¤ власне т≥льки в землеробств≥; у скотарств≥, загалом, нагромаджена в рослинах енерг≥¤ т≥льки пере≠м≥щаЇтьс¤ в тварину; про нагромадженн¤ енерг≥њ тут мова може йти лише ост≥льки, оск≥льки без скотарства кормов≥ рослини в'¤нули б марно, а в ньому знаход¤ть соб≥ застосуванн¤. Ќавпаки, в ус≥х галуз¤х промисло≠вост≥ енерг≥¤ т≥льки витрачаЇтьс¤. ƒо уваги можна вз¤≠ти найб≥льше т≥льки те, що рослинн≥ продукти Ч дро≠ва, солома, льон ≥ т.д. Ч ≥ тваринн≥ продукти, в ¤ких нагромаджена енерг≥¤ рослин, за допомогою обробки застосовуютьс¤ з користю, отже, збер≥гаютьс¤ довший час, н≥ж ¤кби вони в натуральному вигл¤д≥ розклада≠лись. “аким чином, давно в≥домий економ≥чний факт, що вс≥, хто працюЇ в промисловост≥, повинн≥ жити за рахунок продукт≥в землеробства, скотарства, полюван≠н¤ ≥ риболовства, можна, виходить, коли Ї бажанн¤, пе≠рекласти ≥ на мову ф≥зики, але в≥д цього навр¤д чи буде багато користи...ї (≈ніельс ћарксу, Ћондон, 22 грудн¤ 1882 р.)

 

ќкрем≥ помилки ѕодолинського (можна сказати, типов≥ дл¤ вчених другоњ половини XIX ст., так≥ ¤к в≥ра у застосовн≥сть закон≥в природничих наук у сусп≥льств≥ ≥ навпаки; у нашому випадку Ђекспортї нагромадженн¤ кап≥талу у ф≥зику у вигл¤д≥ Ђнакопиченн¤ енері≥њї) не повинн≥ применшувати ц≥нности загально гуман≥стичного спр¤муванн¤ його думки. ”крањнський вчений вважав, що у сусп≥льств≥, побудованому на засадах сол≥дарности, природний в≥дб≥р ви¤вить себе у просуванн≥ науки, мистецтва, морального вдосконаленн¤ людей. —укупно це дозволить люд¤м долати природн≥ проблЇми, не марнуючи сили на боротьбу м≥ж собою. ѕодолинський виступав проти мальтуз≥¤нства, висуваючи проти нього аріументи, под≥бн≥ до висловлених ћ.«≥бером.

 

–еволюц≥йний марксизм

ѕодальший, себто починаю з 1890-х, розвиток марксизму в ”крањн≥ повТ¤заний з д≥¤льн≥стю украњнських революц≥йних парт≥й ¤к у п≥давстр≥йськ≥й, так ≥ у царськ≥й ”крањн≥.

ќсоблив≥стю вс≥х без вин¤тку украњнських революц≥йних соц≥¤л≥ст≥в ≥ марксист≥в була та надзвичайна увага, ¤ку вони прид≥л¤ли нац≥ональному питанню. ¬с≥ вони в≥дстоювали пол≥тичну незалежн≥сть ”крањни. Ќа ц≥ позиц≥њ Ч вже п≥сл¤ початку революц≥њ Ч часто переходили нав≥ть члени реі≥онального в≥дд≥ленн¤ –—ƒ–ѕ(б) (– ѕ) Ч  ѕ(б)”.

ѕершою пол≥тичною парт≥Їю у сучасному розм≥нн≥ цього слова стала ”крањнська –адикальна парт≥¤ (або –усько-украњнська –адикальна парт≥¤), що сформувалась 1890 року у п≥давстр≥йськ≥й ”крањн≥, у √аличин≥. ¬она мала свою проіраму, масову оріан≥зац≥ю й реЇстроване членство; працювала над пробудженн¤м св≥домости украњнських мас (у п≥давстр≥йськ≥й ”крањн≥ переважно сел¤нських) ≥ перетворенн¤м њх на пол≥тичну силу, з ¤кою мала б рахуватис¤ австр≥йська влада. ”крањнськ≥ радикали були д≥¤чами св≥тськими.

÷≥каво в≥дзначити, що концепц≥ю самост≥йности ”крањни вперше сформулював саме марксист Ч ёл≥ан ќлександрович Ѕачинський (1870-1940), один з л≥дер≥в молод≥ ”–ѕ. ” своЇму памфлет≥ ЂUkraina irredenta  (по поводу ем≥грац≥њ). —усп≥льно-пол≥тичний ск≥цї (1895) в≥н, спираючись на марксистську методолоі≥ю, обірунтував потребу створенн¤ украњнськоњ держави п≥д дев≥зом Ђ¬≥льна, велика, пол≥тично самост≥йна ”крањна, одна, нерозд≥льна в≥д —¤ну по  авказ!ї ўоправда, незалежн≥сть дл¤ нього не була самоц≥ллю; б≥льш того, в≥н розгл¤дав ≥стнуванн¤ нац≥ональних держав ¤к необх≥дний, але минущий еп≥зод людськоњ ≥стор≥њ. Ќароди, за Ѕачинським, домагаютьс¤ самост≥йности не дл¤ того, щоб ≥золюватис¤ в≥д решти св≥ту, але щоб повн≥ше розвинутис¤ культурно й економ≥чно, завд¤ки чому надал≥ зможуть пос≥сти г≥дне м≥сце в майбутн≥й Ђвсесв≥тн≥й людськ≥й родин≥ї. ќсь ¤к в≥дгукнувс¤ на памфлет Ѕачинського ≤ван ‘ранко, теж член ”–ѕ, але консервативн≥ший у своњх пол≥тичних погл¤дах, але не позбавлений почутт¤ гумору:

 

Ђё.Ѕачинський, опираючись на Л...Ы ф≥лософ≥њ ЛмарксизмуЫ, доказуЇ, що ”крањна не т≥льки ≥стнуЇ, але мусить швидше чи п≥зн≥ше статис¤ самост≥йною державою, витворити свою л≥тературу ≥ штуку, зукрањнщити вс≥ р≥знородн≥ елементи на своњй територ≥њ, а бодай скупити њх довкола спец≥¤льних украњнських ≥нтерес≥в економ≥чних. Л...Ы

Ѕрошура написана з безперечним талантом ≥ св≥дчить про те, що автор чимало думав, не до одного й додумавс¤, хоча думанн¤ його б≥льш абстрактно-лоі≥чне, н≥ж еволюц≥йно-≥сторичне. Л...Ы

 оли в≥рити авторов≥, то метою його прац≥ було Л...Ы Ђподати властиву причину ем≥грац≥њ ≥ в≥дслонити будучн≥сть, ¤ка жде украњнську нац≥юї. Л...Ы ¬ одн≥й половин≥ автор виповнив своЇ завданн¤ Ч припускаю, що дуже добре. ÷е Ї власне та половина, що в≥дслонюЇ будущину ”крањни ≥ дороги, ¤кими п≥де њњ розв≥й. ѕрипускаю, що ц¤ часть авторов≥ прац≥ виповнена дуже добре; мен≥ особисто вона дуже подобаЇтьс¤, бо на лихо соб≥ ¤ не можу тут ан≥ крих≥точки н≥чого сконтролювати. Ѕудущину ”крањни, ѕольщ≥, –ос≥њ, јвстр≥њ ≥ т.д. автор знаЇ дуже добре, та зато минувшину ≥ тепер≥шн≥й стан тих крањв знаЇ далеко слабше, а то й зовс≥м слабо. Л...Ы Ќад ем≥грац≥Їю в≥н нав≥ть не застановлюЇтьс¤ ближче, це дл¤ нього Ђпростий фактї, котрий значить не б≥льше ≥ не менше, ¤к те, що наш Ђмужик упав, спролЇтаризувавс¤ ≥, не маючи у себе дома захисту, т≥каЇ далеко в чуж≥ св≥тиї. як же ж далеко сим словам до фактичноњ правди! ѕравда, ¤кась часть мужик≥в-пролЇтар≥њв 1893 роц≥ б≥гла до –ос≥њ, та це був т≥льки один момент в ≥стор≥њ нашоњ ем≥грац≥њ, ≥ то момент без тривких насл≥дк≥в. ј загалом можна сказати, що мужик-пролЇтар≥й ¤к де≥нде, так ≥ у нас, майже не ем≥груЇ, а ем≥груЇ середн≥й або ≥ заможн≥ший трохи господар, не такий, що вже не маЇ захисту дома, а такий, що ще його маЇ, але р≥вночасно маЇ д≥тей ≥ бажаЇ запевнити њм л≥пшу долю. јвтор дивитьс¤ Л...Ы на галицьку ем≥грац≥ю ¤к на щось таке, що Ї т≥льки в √аличин≥ ≥ чому нема аналоі≥й в других кра¤х, де ем≥груЇ зар≥вно мужик, ¤к ≥ фабричний роб≥тник, рем≥сник, купець, ≥нтел≥іент.

јвтор без н≥¤коњ майже оговорки оперуЇ соц≥¤л-демократичними терм≥нами Ђбуржуаз≥¤ї, ЂпролЇтар≥атї так немовби т≥ соц≥¤льн≥ типи в √аличин≥ виступали так чисто, ¤к у ћарксов≥м Ђ ап≥тал≥ї. «а проводом ≈ніельса та  ауцького автор викладаЇ Ђматер≥¤л≥стичний св≥тогл¤дї, в котр≥м наход¤тьс¤ готов≥ формули дл¤ ви¤сненн¤ найсложн≥ших ¤вищ ≥сторичних: рел≥г≥¤ Ч це витв≥р буржуаз≥њ, нац≥ональн≥сть Ч це витв≥р буржуаз≥њ, нац≥ональна держава Ч це витв≥р буржуаз≥њ ≥ т.д. ј все це залежить в≥д форми продукц≥њ, Ї т≥льки њњ виразом. Ѕодай-то мати такий дел≥катний св≥тогл¤д!  ≥лька формулок Ч ≥ чолов≥к кований на вс≥ чотири ноги, попросту бери та й мудр≥сть ложкою черпай. ј що найц≥нн≥ше, так це те, що при помоч≥ цього св≥тогл¤ду вс¤ будущина в≥дкрита перед тобою, мов на долон≥. ѕриЇмно поговорити з таким чолов≥ком. “≥льки не треба занадто запускатис¤ з ним у ≥сторичн≥ та статистичн≥ дискус≥њ, а то нема-нема та й почуЇш в≥д нього так≥ твердженн¤, ¤к те, що Ђхрон≥чний голод розбив у –ос≥њ мужицтвої Л...Ы або що  онгресова ѕольща, ћосковщина ≥ ”крањна Ђплекають ¤краз одн≥ ≥ т≥ сам≥ галуз≥ продукц≥њ, а до того продукц≥¤ њх не стоњть на однаков≥м степен≥ розвою, найсильн≥ше розвинений промисел польський, найслабше украњнськийї Л...Ы

я не думаю входити в подр≥бний розб≥р брошури ё.Ѕачинського. ƒл¤ мене вона важна ¤к факт нашого пол≥тичного житт¤, ¤к про¤в нац≥онального почутт¤ ≥ нац≥ональноњ св≥домост≥, хоч про¤в цей ≥ прибраний нараз≥ в доктринерську тогу. Ѕудь-що-будь, Ї це перша на галицько-руськ≥м ірунт≥ проба синтезу певних погл¤д≥в ≥ наукового обставленн¤ того, що автор в≥дчув ¤ко потребу свого розуму ≥ своЇњ душ≥. ћоже прогр≥шус¤ проти матер≥¤л≥стичного св≥тогл¤ду, коли скажу, що так≥ потреби так само, ¤к ≥ потреби житт¤ матер≥¤льного, род¤ть велик≥ ≥сторичн≥ под≥њ. ј раз в≥дчута буде Ч у кого з нац≥ональних, у кого з економ≥чних причин Ч потреба пол≥тичноњ самост≥йности ”крањни, то справа ц¤ вийде на пор¤док дневний пол≥тичного житт¤ ≈вропи ≥ не з≥йде з нього, поки не осущитьс¤. Л...Ы я не сумн≥ваюс¤, що сам в≥н швидко виросте з соц≥¤л-демократичного, простол≥н≥йшого доктринерства, що вдастьс¤ в старанн≥ш≥ студ≥њ над конкретними фактами. ѕри безсумн≥вн≥м талант≥, ¤кий видно в т≥й перш≥й його проб≥, при бистрот≥ обсервац≥њ ≥ звичц≥ окидати оком широк≥ горизонти думок ≥ житт¤ (це безсумн≥вна користь соц≥¤л≥стичноњ школи) ми можемо в≥д нього над≥¤тис¤ щораз ц≥нн≥ших ≥ дозр≥л≥ших праць.ї

 

ѕ≥д впливом Ѕачинського на парт≥йному з'њзд≥ ”–ѕ у Ћьвов≥ 1895 року склали за¤ву про пол≥тичну самост≥йн≥сть украњнського народу. (до того виступали за автоном≥ю у рамках јвстро-”горщини). ќдначе сама парт≥¤ невдовз≥ розломилась. ѕ≥сл¤ цього розламу Ѕачинський став одним ≥з засновник≥в ≥ л≥дер≥в новоствореноњ ”крањнськоњ —оц≥¤л-ƒемократичноњ парт≥њ (1899-1939). Ѕрав участь у революц≥њ. ” 1920-их жив у Ќ≥меччин≥ та ѕольщ≥. 1932 року перењхав до –ад¤нськоњ ”крањни, до  иЇва, де працював у редакц≥њ Ђ”крањнськоњ рад¤нськоњ енциклопед≥њї. Ќаприк≥нц≥ 1934-го був звинувачений в антирад¤нськ≥й терористичн≥й д≥¤льност≥, заарештований ≥ засуджений на 10-р≥чне ув'¤зненн¤. ѕеребував у випрано-трудових таборах в ЋЇн≥нірадськ≥й обл., де й помер.

ѕроірама –еволюц≥йноњ ”крањнськоњ парт≥њ (1900-1905), першоњ украњнськоњ пол≥тичноњ парт≥њ у п≥дрос≥йськ≥й ”крањн≥, у загальним рисах повторювала ≈рфуртську проіраму (1891) н≥мецьких соц≥¤л-демократ≥в ≥ проголошувала за мету створенн¤ Ђнезалежноњ украњнськоњ республ≥ки труд¤щих мас ≥з усусп≥льненн¤м засоб≥в виробництва, нац≥онал≥зац≥Їю земл≥ та диктатурою пролЇтар¤туї. 1905 року ц¤ революц≥йна парт≥¤ розкололась на дв≥ Ч Ђ—п≥лкуї ≥ ”крањнську —оц≥¤л-ƒемократичну –об≥тничу парт≥ю (1905-1950). ќстанн¤ у своњй робот≥ ор≥Їнтувалась в першу чергу на роб≥тник≥в ≥ стала основною Ђкузнеюї кадр≥в майбутньоњ украњнськоњ революц≥њ. «окрема њњ членами були ≤сак ћазепа, —имон ѕетлюра, ¬олодимир ¬инниченко. —еред публ≥цист≥в ≥ теоретик≥в парт≥њ вид≥л¤ютьс¤ ћикола ¬олодимирович ѕорш (1879-1944), Ћев …осипович ёркевич (псевдон≥м Ч –ибалка, 1884-1917), јнатол≥й јндр≥йович ѕ≥соцький (псевдон≥м Ч јндр≥й –≥чицький, 1893-1934).

ѕорш писав з економ≥чних питань ≥ статистики, в≥дстоював ≥дею економ≥чноњ та пол≥тичноњ самост≥йности ”крањни, п≥д час революц≥њ брав участь у робот≥ в ур¤д≥ ”крањнськоњ Ќародноњ –еспубл≥ки. ѕ≥сл¤ революц≥њ перебував на ем≥ірац≥њ, де в≥д≥йшов в≥д активноњ пол≥тичноњ д≥¤льности. 1923 року переклав першу велику економ≥чну роботу ћаркса Ђƒо критики пол≥тичноњ економ≥њї.

” роки першоњ св≥товоњ в≥йни (1914-1918), що вона ви¤вила банкрутство европейських соц≥¤л≥стичних парт≥й; на позиц≥¤х ≥нтернац≥онал≥зму залишились рос≥йськ≥ б≥льшовики, н≥мецьк≥ соц≥¤л-демократи, що обТЇднались у Ђ—оюз —партакаї, а також «акордонна орган≥заац≥¤ ”—ƒ–ѕ, ¤ка видавала в ∆енев≥ часопис ЂЅоротьбаї. …ого редактором був Ћев ёркевич. ¬≥дстоюючи ≥дею украњнськоњ пролЇтарськоњ революц≥њ, в≥н виступав проти украњнського м≥щанства та ор≥Їнтац≥њ на јвстр≥ю й Ќ≥меччину (з цього приводу полем≥зував з ƒмитром ƒонцовим). ¬иступав однаково ¤к проти —оюзу ¬изволенн¤ ”крањни, так ≥ проти рос≥йського шов≥н≥зму, висуваючи ≥дею демократичноњ федерал≥зац≥њ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ та обірунтовуючи ≥стнуванн¤ окремоњ украњнськоњ соц≥¤л-демократичноњ парт≥њ. ” брошур≥ Ђ–ос≥йськ≥ соц≥¤л-демократи та нац≥ональне питанн¤ї (1917) виступив з критикою лЇн≥нського централ≥зму. ѕ≥сл¤ Ћютневою революц≥њ намагавс¤ повернутис¤ з ем≥ірац≥њ на ”крањну, але помер у ћоскв≥.

” с≥чн≥ 1920 року л≥ве крило ”—ƒ–ѕ оформилось у незалежну в≥д украњнських есдек≥в ≥ рос≥йських комун≥ст≥в ”крањнську  омун≥стичну парт≥ю (Ђукап≥ст≥вї), 1920-1925). Ўл¤х л≥воњ теч≥њ ”—ƒ–ѕ до комун≥зму був аналоі≥чний до такого самого ¤к у «ах≥дн≥й ≈вроп≥ вид≥ленн¤ комун≥стичних парт≥й з парт≥й соц≥¤л≥стичних ≥ соц≥¤л-демократичних (згадаймо  ѕЌ ≥  ѕ≤). “еоретичне обірунтуванн¤ цього процесу сформулював у нарис≥ Ђ¬≥д демократ≥њ до комун≥змуї (1920) јнатол≥й ѕ≥соцький (¤кий писав п≥д псевдон≥мом јндр≥й –≥чицький). —то¤чи на кл¤сових позиц≥¤х та под≥л¤ючи в ц≥лому б≥льшовицьку проіраму, ” ѕ наголошувала на необх≥дност≥ ≥стнуванн¤ незалежноњ в≥д – ѕ(б) украњнськоњ компарт≥њ, окремоњ украњнськоњ „ервоноњ јрм≥њ та в≥дстоювала економ≥чну самост≥йн≥сть –ад¤нськоњ ”крањни. ѕ≥соцький разом з ћихайлом “каченком був ≥ автором проірами ” ѕ. ÷ентральний  ом≥тет ” ѕ звертавс¤ ≥з за¤вою про вступ до III ( омун≥стичного) ≤нтернац≥оналу, проте у вступ≥ парт≥њ було в≥дмовлено. ѕ≥сл¤ революц≥њ займавс¤ л≥тературною роботою, був науковим сп≥вроб≥тником ≤нституту л≥тератури ≥м. “.Ўевченка та Ч сп≥льно з ¬.ўербаненком Ч редагував перший украњнський переклад 1-го тому Ђ ап≥талуї (вийшов 1927 року). ѕ≥сл¤ саморозпуску ” ѕ вступив до  ѕ(б)”, в ¤к≥й виступав однодумцем ћ.—крипника та його пол≥тики Ђкорен≥зац≥њї (Ђукрањн≥зац≥њї). —трачений 1934 року.

ѕ≥дчас революц≥њ всередин≥  омун≥стичноњ парт≥њ (б≥льшовик≥в) ”крањни почало формуватис¤ середовище, що наголошувало на необх≥дности врахуванн¤ нац≥ональних прагнень украњнського народу. Ќа ц≥ позиц≥њ поступово перейшли ¬асиль ћатв≥йович Ўахрай (1888-1919), √еорг≥й (ёр≥й) ‘едорович Ћапчинський (1887-1937), ћикола ќлекс≥йович —крипник (1872-1933) та инш≥.

Ўахрай зайн¤в чи не найб≥льш безкомпром≥стну позиц≥ю у питанн≥ незалежности „ервоноњ ”крањни. …ого книга Ђƒо хвил≥. ўо д≥Їтьс¤ на ¬крањн≥ й з ”крањноюї (1919, написана у сп≥вавторств≥ з —ерг≥Їм ћихайловичем ћазлахом (–обсменом) (1880-1937)) стала справжн≥м ман≥фестом украњнського комун≥зму. Ўахрай гостро критикував тих член≥в парт≥њ, ¤к≥ ≥інорували або применшували вагу нац≥онального питанн¤, виступав за створенн¤ самост≥йноњ украњнськоњ комун≥стичноњ парт≥њ, а ЋЇн≥на звинувачував у зрад≥ своњм власним принципам, себто критикував ЋЇн≥на з лЇн≥нських позиц≥й.  онфл≥кт м≥ж ним ≥ б≥льшовиками зайшов так далеко, що Ўахра¤ виключили з парт≥њ. ѕроте в≥н залишивс¤ б≥йцем революц≥њ, працював у рад¤нському п≥дп≥лл≥ на  убан≥, де й загинув в≥д рук б≥лоівард≥йц≥в.

¬ останньому розд≥л≥ книги Ђƒо хвил≥ї Ч розд≥л називаЇтьс¤ Ђ«апитанн¤ тов. ЋЇн≥нуї Ч Ўахрай (не без гумору, ¤ким прос¤кнута вс¤ книга) писав:

 

Ђ“ов. ЋЇн≥не! ¬и на нас не ображайтес¤! ѓй-богу, ми б≥льше вас поважаЇмо ¤ко пролЇтарського борц¤, н≥ж багато ваших хвалител≥в. ≤ не дл¤ того, щоб образити, а щоб по¤снити нашу думку, ми наведемо анекдоту. ћи, звичайно, Ухитр≥ хохлиФ, ми, звичайно, вживаЇмо Ухохлацкий юморФ, але зараз нам не до см≥ху. ј скаж≥ть, будь-ласка, чому б не посм≥¤тис¤ нам, коли нав≥ть моторошно у нас на душ≥? „ому б нам не додержувати поради ¬.Ћ≥бкнехта: Укоротке, але веселе житт¤Ф?

ќтже, послухайте анекдоту, т. ЋЇн≥не!

ќдин п≥п у суботу ввечор≥, добре повечер¤вши ≥ смачно поц≥лувавши попадю, с≥в у своЇму каб≥нет≥ ≥ написав пропов≥дь, ¤ку в≥н мус≥в сказати завтра п≥сл¤ служби Ѕожоњ у церкв≥. як звичайно, дома у себе в≥н ходив у стареньк≥й р¤с≥ ≥ в старих штан¤х (люди ≥нод≥ дуже довго думають, що попи ход¤ть без штан≥в, у сьому й ми УкаЇмос¤Ф). Ќаписавши пропов≥дь, в≥н положив њњ в кишеню старих штан≥в ≥ п≥шов спати до попад≥. як там в≥н спав, нам до сього нема н≥¤кого д≥ла. ј т≥льки вранц≥, коли задзвонили в церкв≥, в≥н од¤г нову р¤су ≥ нов≥ штани, бо в празник ≥ в церкв≥ в старому бути не годитьс¤. ќт к≥нчилас¤ служба, батюшка виходить перед в≥втарем ≥ звертаЇтьс¤ до своЇњ пастви: УЅрат≥Ї во ’ристе!Ф Ч а сам шарить по кишен¤х. УЅрат≥Ї во ’ристе!Ф Ч сюди-туди лап, хап ... нема пропов≥д≥. УЅрат≥Ї во ’ристе!.. –об≥ть так, ¤к у мене написано у старих штан¤х, ам≥нь!Ф ќце ≥ все!

“оваришу, ЋЇн≥не! ћи гадаЇмо, що ви з нами погодитес¤, коли ми скажемо, що паства того батюшки зосталас¤ ц≥лком УабстрагованоюФ в≥д того, ¤к же власне треба УробитиФ. ≤ н≥чого дивного не буде, ¤к ми на цвинтар≥ почуЇмо про ту пропов≥дь: чудний батюшка, говорить ¤кось Узовс≥м невиразноФ, даЇ Уабстрактну формулуФ.

Л...Ы јле при чому с¤ анекдота? ќсь при чому. “а паства се не т≥льки др≥бна буржуаз≥¤, а й ваш≥ ж найближч≥ товариш≥. ѕочитайте статт≥ оф≥ц≥йного органу Укомун≥ст≥в ”крањниФ ≥ пригадайте, що ви писали з приводу УхлопТ¤т без штанц≥вФ у статт¤х: У ритические заметки по национальному вопросуФ ≥ Уќ праве наций на самоопределениеФ у суботу увечор≥Е вибачайтеЕ напередодн≥ в≥йни ≥ резолюц≥њ. У’лопТ¤та без штанц≥вФ зараз танцюють круг вас ≥ не т≥льки не соромл¤тьс¤, а ще й з смаком ≥ прицмокуванн¤м робл¤ть безсоромн≥ жести.

Л...Ы

≈х, ¤к би ми хот≥ли помилитис¤! як би ми хот≥ли, щоб ви не забули того, що написане у старих штан¤х.

“. ЋЇн≥не! ћи дуже вас прохаЇмо пробачити нам сю анекдоту. Ќе тому, що ви предс≥датель —овнаркому, цар ≥ бог —ов≥тськоњ –ос≥њ, а тому, що ви ЋЇн≥н, тому, що ми вважаЇмо вас за чесного пол≥тичного д≥¤ча, ¤кий може помил¤тис¤, а не стане робити поганого д≥ла.

Л...Ы

ѕо¤сн≥ть нам, чим ваше Усамовизначенн¤Ф в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д Усамовизначенн¤Ф Ѕудро ¬≥лсона?

Л...Ы

ј в≥дносно ”крањни, т. ЋЇн≥не, ми скажемо: може бути зараз лише дв≥ в≥дпов≥д≥:1) або самост≥йна ”крањна Ц тод≥ повинен бути ≥ Усв≥йФ ур¤д ≥ Усво¤Ф парт≥¤; 2) або ”крањна се Уѕ≥вденна –ос≥¤Ф Ц тод≥ треба прибрати до рук УхлопТ¤т без штанц≥вФ, щоб вони не псували справи.

“. ЋЇн≥не! ћи просимо вас в≥дпов≥сти ще нам на отс≥ питанн¤, ¤к≥ мають дл¤ нас УособистийФ ≥нтерес.

„и можна лишатис¤ членом – ѕ ≥ в≥дстоювати самост≥йн≥сть ”крањни? якщо не можна, то чому: чи тому, що в≥дстоювати самост≥йности ”крањни взагал≥ не можна, не полагастьс¤; чи тому, що не можна в≥дстоювати самост≥йности ”крањни так, ¤к ми в≥дстоюЇмо?

якщо не можна в≥дстоювати самост≥йности ”крањни так, ¤к ми в≥дстоюЇмо, то скаж≥ть: ¤к треба в≥дстоювати самост≥йн≥сть ”крањни, аби можна було лишатис¤ членом – ѕ?

 

ЋЇн≥н на ц≥ питанн¤ жодноњ в≥дпов≥д≥ не в≥дпов≥в.

Ћапчинський у листопад≥ 1919 Ч липн≥ 1920 очолював у  ѕ(б)” ірупу Ђфедерал≥ст≥вї Ч комун≥ст≥в, що виступали за створенн¤ самост≥йноњ ”крањнськоњ —оц≥¤л≥стичноњ –ад¤нськоњ –еспубл≥ки з власною радою народного господарства та червоною арм≥Їю, виступали за обТЇднанн¤  ѕ(б)” й ”крањнськоњ  омун≥стичноњ ѕарт≥њ (Ђборотьбист≥вї) (колишнього л≥вого крила ”крањнськоњ ѕарт≥њ —оц≥¤л≥ст≥в-–еволюц≥онер≥в, ¤ке наприк≥нц≥ 1919 року оформилось в окрему парт≥ю); ц¤ обТЇднана комун≥стична парт≥¤ мала бути незалежноњ в≥д – ѕ(б). «а активну д≥¤льн≥сть у ц≥й іруп≥ та принципов≥сть у липн≥ 1920 був виключений з  ѕ(б)”. “ого ж року вступив до лав ” ѕ (Ђукап≥ст≥вї). 1926 року, п≥сл¤ саморозпуску ” ѕ, був поновлений у  ѕ(б)” та направлений на дипломатичну роботу. ¬ 1935 був заарештований у справ≥ Ђ”крањнськоњ в≥йськовоњ оріан≥зац≥њї та засуджений на засланн¤ (до ћаіадану). “ам, 1937 року вдруге заарештований ≥ судовою тр≥йкою при Ќ ¬— ƒалекосх≥дного краю засуджений до страти. ¬ирок було виконано того ж року.

—тарий б≥льшовик (член парт≥њ з 1901 року) й активний д≥¤ч революц≥њ (член штабу збройного повстанн¤ у ѕетроірад≥ у листопад≥ 1917 року, член Ќародного —екретар≥¤ту в ’арков≥ у 1918 роц≥), на посад≥ народного ком≥сара осв≥ти –ад¤нськоњ ”крањни —крипник був мотором Ђкорен≥зац≥њї. ѕ≥д його кер≥вництвом була завершена украњн≥зац≥¤ преси, початкового ≥ середнього шк≥льництва, значною м≥рою було украњн≥зоване викладанн¤ у вищ≥й школ≥.  р≥м того, 1927 року —крипник скликав всеукрањнську (з участю вчених ≥ з-поза ”—––) правописну конференц≥ю, внасл≥док ¤коњ був опрацьований т.зв. Ђскрипник≥вськийї (або Ђхарк≥вськийї Ч за м≥стом проведенн¤ конференц≥њ) правопис, затверджений наступного року, ¤кий усував русиф≥кац≥йн≥ впливи з украњнськоњ мови. ¬иход¤чи з конечности державного об'Їднанн¤ вс≥х украњнських земель, в≥н багато уваги прид≥л¤в питанн¤м житт¤ украњнц≥в поза ”—––. « цих самих позиц≥й ще 1918 року —крипник виступав проти в≥дриву в≥д ”крањни так званоњ Ђƒонецько- ривор≥зькоњ республ≥киї, а п≥сл¤ революц≥њ домагавс¤ приЇднанн¤ до ”—–– сум≥жних з нею етноіраф≥чно украњнських земель ( урщини, ¬орон≥жчини). ќріан≥зував у –ос≥њ 500 украњнських шк≥л ≥ 2 вузи. Ѕувши активним публ≥цистом, —крипник залишив у вс≥х цих питанн¤х велику к≥льк≥сть брошур, статей ≥ промов, друкованих у прес≥ ≥ почасти з≥браних у незак≥нченому виданн≥ його твор≥в (у 1929-1931 рр. вийшло пТ¤ть том≥в). “ака д≥¤льн≥сть —крипника суперечила ≥мперським планам ћоскви. —крипника п≥ддали гостр≥й критиц≥ та зв≥льнили в≥д кер≥вництва народним ком≥сар≥¤том осв≥ти. ¬≥н запоб≥г неминуч≥й л≥кв≥дац≥њ, вчинивши самогубство (застреливс¤). ’оча формально у друг≥й половин≥ 1950-х —крипника було реаб≥л≥товано, вс¤ його л≥тературна спадщина лишалас¤ у —–—– дал≥ п≥д забороною.

≤з знищенн¤м украњнськоњ революц≥йноњ ≥нтел≥іенц≥њ у 1930-т≥ розвиток марксистськоњ думки повТ¤заний виключно з теоретиками, що працювали закордоном Ч у —получених Ўтатах јмерики та «ах≥дн≥й ≈вроп≥. “иповим дл¤ них стало те, що б≥льш≥сть своњх роб≥т вони писали ≥ видавала не украњнською, а мовами крањн свого тод≥шнього проживанн¤: польською, н≥мецькою, аніл≥йською.

 

–оздольський

–оман –оздольський Ч Їдиний украњнський марксист, згаданий ѕерр≥ ≈ндерсоном у в≥домому нарис≥ Ђ–оздуми над зах≥дним марксизмомї (1976). ќдин ≥з засновник≥в у 1918 роц≥ ірупи Ђ≤нтернац≥ональна революц≥йна соц≥¤л-демократ≥¤ї, а п≥зн≥ше Ч  омун≥стичноњ ѕарт≥њ «ах≥дноњ ”крањни, прот¤гом 1920-х в≥н поступово в≥д≥йшов в≥д активноњ пол≥тичноњ д≥¤льности, зосередившись на науков≥й прац≥. Ѕув членом-кореспондентом московського ≤нституту  .ћаркса й ‘.≈ніельса у ¬≥дн≥. ¬иступав з критикою стал≥н≥зму та пол≥тики  ом≥нтерну стосовно фашизму з троцьк≥стських позиц≥й. « 1934 по 1941 проживав у Ћьвов≥, де збирав матер≥¤л до ≥стор≥њ кр≥пацтва в √аличин≥. ѕ≥сл¤ початку рад¤нсько-н≥мецькоњ в≥йни та захопленн¤ м≥ста н≥мц¤ми –оздольский потрапив у полон до окупант≥в ≥ був посаджений до концтабору. ѕ≥сл¤ зв≥льненн¤, 1945 року перењхав до —Ўј, де працював ¤к незалежний досл≥дник-≥сторик у Ќью-…орку та ƒетройт≥. “ам в≥н ≥ написав один з найважлив≥ших текст≥в про нац≥ональне питанн¤ в ≈вроп≥ Ч Ђ‘р≥др≥х ≈ніельс ≥ проблЇма Дне≥сторичнихФ народ≥вї (1964). —л≥дом за тим в≥н завершив давно розпочатий тв≥р Ч двотомну Ђ≤стор≥ю написанн¤ ћарксового Д ап≥талуФї (1968).

ћетою фундаментальноњ реконструкц≥њ економ≥чноњ думки зр≥лого ћаркса  в Ђ≤стор≥њ написанн¤ ћарксового Д ап≥талуФї було в≥дновленн¤ звТ¤зку м≥ж сучасним (зах≥дним) марксизмом ≥ центральною традиц≥Їю економ≥чноњ теор≥њ в рамках ≥сторичного матер≥¤л≥зму, роз≥рваного ≥з зак≥нченн¤м австромарксизму в м≥жвоЇнний пер≥од. —ам –оздольський, ¤кий, до реч≥, не мав спец≥¤л≥зованоњ економ≥чноњ осв≥ти, вз¤вс¤ за цю роботу через почутт¤ обов'¤зку перед прийдешн≥ми покол≥нн¤ми, ¤к останн≥й нос≥й т≥Їњ сх≥дноевропейськоњ культури, ¤ка колись проводила б≥льшовизм ≥ австро-марксизм. …ого зусилл¤ оц≥нили не вс≥. Ќаприклад, американська громадська д≥¤чка –а¤ ƒунаЇвська, що належала до теч≥њ Ђмарксист≥в-гуман≥ст≥вї, у в≥дгуку на його книгу писала, що твору бракуЇ т≥Їњ самоњ д≥¤лЇктичноњ методолоі≥њ, до застосуванн¤ котроњ сам –оздольський ≥ закликаЇ.

Ќа превеликий жаль, обидв≥ згадан≥ книжки, написан≥ н≥мецькою, дос≥ украњнською не перекладен≥, дос≥ чекають на свого украњнського перекладача.

 

Ђ¬передї

Ќова хвил¤ украњнськоњ ем≥ірац≥њ п≥сл¤ другоњ св≥товоњ в≥йни (1939-1945) принесла людей з досв≥дом проживанн¤ у —–—–. ¬они спробували створити нову соц≥¤л≥стичну пол≥тичну парт≥ю, ¤ка б сто¤ла на позиц≥¤х антистал≥н≥зму та самост≥йництва. “ак 1946 року виникла ”крањнська –еволюц≥йно-ƒемократична парт≥¤. ƒуже швидко у парт≥њ нам≥тилис¤ два крила Ч праве (на чол≥ з ≤ваном Ѕагр¤ним), ¤ке ототожнювало соц≥¤л≥зм (комун≥зм) ≥з стал≥н≥змом (б≥льшовизмом), ≥ л≥ве (на чол≥ з ≤ваном ћайстренком), ¤ке розр≥зн¤ло одне й инше ≥ виступало за Ч умовно кажучи Ч Ђдемократичний соц≥¤л≥змї. « роботи л≥воњ ”–ƒѕ ви¤вилось, що активними њњ д≥¤чами могли бути т≥льки т≥ њњ члени, ¤к≥ сам≥ або були публ≥цистами, або брали на своњ плеч≥ друкарську техн≥ку видань. ƒл¤ инших роботи не було, ≥ вони ставали пасивними, в≥дходили в≥д оріан≥зац≥њ. ÷е нагадувало часи передреволюц≥йноњ ем≥ірац≥њ, т≥льки без п≥дп≥лл¤.

« 1949 року л≥ва ”–ƒѕ почала видавати у ћюнхен≥ свою щом≥с¤чну іазету, що дала назву вс≥й іруп≥, Ч Ђ¬передї. ¬иданн¤ це варте уваги з к≥лькох причин. ѕо-перше, це був соц≥¤л≥стичний часопис, що в≥н видававс¤ довше за вс≥ инш≥ украњнськ≥ соц≥¤л≥стичн≥ іазети чи журнали Ч з кв≥тн¤ 1949 року по с≥чень 1960 року вийшло б≥льше ста чисел. ѕо-друге, часопис Ђ¬передї був не просто ще одним ем≥ірантським виданн¤м ≥ зосереджувало свою увагу не ст≥льки на справах суто украњноем≥ірантських (¤к це було з багатьма иншими виданн¤ми; ¤к це з ем≥ірантськими виданн¤ми, зазвичай, ≥ буваЇ), ск≥льки на р≥зноман≥тн≥ теми пол≥тики, економ≥ки та культури в ”крањн≥ й св≥т≥ Ч в≥д нац≥онально-визвольною боротьби у зах≥дн≥й ”крањн≥ (д≥¤льн≥сть й ≥деолоі≥¤ ”ѕј) до реформ на украњнському сел≥, в≥д громад¤нськоњ в≥йни ≥ початку соц≥¤л≥стичного буд≥вництва у  итањ до гонки озброЇнь у св≥т≥, в≥д пол≥тичних розб≥жностей м≥ж —овЇтським —оюзом ≥ ёіослав≥Їю до народних повстань у ѕольщ≥ й ”горщин≥ 1956 року. Ќа шпальтах іазети знайшли своЇ м≥сце перш≥ украњнськ≥ переклади з “он≥  л≥ффа, √ела ƒрейпера, ћ≥лована ƒж≥ласа. ¬ цьому виданн≥ викристал≥зувалис¤ погл¤ди украњнських л≥вих д≥¤ч≥в-критик≥в стал≥н≥зму та прихильник≥в соц≥¤л≥стичноњ демократ≥њ. Ќайактивн≥шими авторами Ђ¬передї були ≤ван ¬асильович ћайстренко (1899-1984), Ѕорис ¬асильович Ћевицький (1915-1984) ≥ ¬севолод —ерг≥йович √олубничий (1928-1977).

Ќайстарший з ус≥х, ћайстренко був учасником ”крањнськоњ революц≥њ ≥ членом ”крањнськоњ  омун≥стичноњ парт≥њ (Ђборотьбист≥вї). ўе до того, ¤к почати працювати над Ђ¬передї, 1948 року вийшла друком його книга ЂЅ≥льшовицький бонапартизмї. ¬ н≥й в≥н в≥дстоював ту тезу, що у —–—– побудований не соц≥¤л≥зм, а нове кл¤сове експоататорське сусп≥льство, де правл¤чою кл¤сою Ї парт≥йно-господарська бюрократ≥¤. Ќа цю тему в≥н писав статт≥ у Ђ¬передї. —оц≥¤л≥стична перебудова в ”крањн≥ та —–—–, на думку ћайстренка, мала б розпочатис¤ з поваленн¤ б≥льшовицькоњ диктатури, що вона придушила народну революц≥ю у 1917-1921 рр. ѕ≥сл¤ Ђ¬передї видав к≥лька книжок з ≥стор≥њ революц≥йного руху та економ≥ки ”крањни. ѕрацював в ”крањнському техн≥чно-господарському ≥нститут (м. –еіенсбурі, «ах≥дна Ќ≥меччина).

√олубничий був радикальн≥ший у погл¤дах за ћайстренка (зокрема в≥дкидав будь-¤ку можлив≥сть поЇднанн¤ ринкових в≥дносин ≥з соц≥¤л≥змом, вважаючи ринок реставрац≥Їю кап≥тал≥зму). ¬≥н був одним ≥з найзначн≥ших на «аход≥ знавц≥в марксистськоњ економ≥чноњ теор≥њ та економ≥ки —–—–. ќстанню, на в≥дм≥ну в≥д б≥льшости заруб≥жних фах≥вц≥в, в≥н розгл¤дав не ¤к гомоіенну ц≥л≥сн≥сть, а ¤к сукупн≥сть структур з≥ значними реі≥онально-≥сторичними та етнокультурними в≥дм≥нност¤ми. ѕор¤д з господарством ”крањни та —–—– ≥ загальноеконом≥чними питанн¤ми ц≥кавивс¤ ≥стор≥Їю поширенн¤ марксистських ≥дей у св≥т≥, соц≥¤л≥стичними перетворенн¤ми у  итањ, д≥¤лЇктичним матер≥¤л≥змом ћао ÷зе-дуна. ѕ≥сл¤ Ђ¬передї брав активну участь у житт≥ украњнц≥в ѕ≥вн≥чноњ јмерики, у Ќью-…орку зоріан≥зував клюб дл¤ зустр≥чей та д≥¤лоіу м≥ж украњнською д≥¤спорою та украњнц¤ми-гост¤ми ≥з —–—–, продовжував публ≥цистичну та наукову д≥¤льн≥сть (його перу належать багато статей в Ђ≈нциклопед≥њ украњнознавстваї), викладав у √антер-коледж≥ (Ќью-…орк).

«годом пров≥дн≥ члени л≥воњ ”–ƒѕ розТњхались по р≥зних крањнах: ћайстренко перењхав до  анади, √олубничий до —Ўј, Ѕорис Ћевицький залишивс¤ у Ќ≥меччин≥, став науковим сп≥вроб≥тником фонду ≥м. ‘.≈берта. ј у с≥чн≥ 1960 року вийшло останнЇ число Ђ¬передї.

 

Ћ≥тература

јндр≥й «доров. ”крањнський марксизм Ч короткий огл¤д перших крок≥в // Ђ”крањна ћодернаї,  ињв. є14(3), 2009.

—ерг≥й ≤щенко. ћарксизм за 120 хвилин. Ч  ињв: Ђ¬передї, 2010. Ч —тор. 37-53.

≤ван ћайстренко. ≤стор≥¤ мого покол≥нн¤. —погади учасника революц≥йних под≥й в ”крањн≥. Ч ≈дмонтон:  анадський ≥нститут украњнських студ≥й при јльбертському ун≥верситет≥, 1985. Ч 418 стор.

≤ван ћайстренко. ѕро книгу Ђƒо хвил≥ї та њњ автор≥в // —ерг≥й ћазлах ≥ ¬асиль Ўахрай. ƒо хвил≥. ўо д≥Їтьс¤ на ”крањн≥ ≥ з ”крањною. Ч Ќью-…орк: Ђѕрологї, 1967. Ч —тор. 9-19.

януш –адзейовський. –оман –оздольський: людина, д≥¤ч, науковець // Ђ”крањна ћодернаї,  ињв. Ч є14(3), 2009. Ч —тор. 166-177.

≤ван ‘ранко. ”крањна irredenta // Ђ∆итЇ ≥ слової, Ћьв≥в. Ч 1895, т. 4. Ч —тор. 470-483.

ƒ.Ѕ.Ќаумов. Ќиколай »ванович «ибер. Ч ’арьков: Ђѕролетарийї, 1930. Ч 94 стр.

Paul Burkett, John Bellamy Foster. Metabolism, Energy, and Entropy in MarxТs Critique of Political Economy: Beyond the Podolinsky Myth. Theory and Society, Vol. 35, No. 1 (February, 2006), pp. 109-126.

John-Paul Himka. Young Radicals and Independent Statehood: The Idea of a Ukrainian Nation-State, 1890-1895. Slavic Review, Vol. 41, No. 2 (Summer, 1982), pp. 219-235.

 

ќсновн≥ твори украњнських марксист≥в

ћикола «≥бер

“еор≥¤ ц≥нности ≥ кап≥талу ƒ.–≥кардо (1871)

Ќариси перв≥сноњ економ≥чноњ культури (1883)

ƒев≥д –≥кардо ≥  арл ћаркс в њх сусп≥льно-економ≥чних досл≥дженн¤х (1885)

—ерг≥й ѕодолинський

ѕро багатство та б≥дность (1876)

ѕро хл≥боробство (1877)

√ромад≥вство ≥ теор≥¤ ƒарв≥на (1879)

–емесла j хвабрики на ”крањн≥ (1880)

Ћюдська прац¤ ≥ њњ рол¤ в розпод≥л≥ енері≥њ (1880)

Ћюдська прац¤ ≥ Їдн≥сть сили (1882)

ёл≥ан Ѕачинський

”крањна irredenta (1895)

”крањнська ≥м≥грац≥¤ в «'Їднаних ƒержавах јмерики (1914)

Ѕ≥льшовицька революц≥¤ ≥ украњнц≥ (1928)

ћикола ѕорш

≤з статистики ”крањни (1907)

ѕро автоном≥ю ”крањни (1907)

–об≥тництво в ”крањн≥. Ќариси по статистиц≥ прац≥ (1911)

ѕ.—труве в украњнськ≥й справ≥ (1912)

јвтоном≥¤ ”крањни ≥ соц≥¤л-демократ≥¤ (1917)

”крањна в державному бюджет≥ –ос≥њ (1918)

Ћев ёркевич

Ќац≥ональна справа ≥ роб≥тництво (1913)

 л¤са ≥ сусп≥льство (1913)

 ооперац≥¤ ≥ роб≥тничий рух (1913)

”крањна й в≥йна (1916)

–ос≥йськ≥ соц≥¤л-демократи ≥ нац≥ональне питанн¤ (1917)

јндр≥й –≥чицький (јнатол≥й ѕ≥соцький)

ќд демократ≥њ до комун≥зму (1920)

Ќаш сп≥р (1921)

“арас Ўевченко у св≥тл≥ епохи (1923)

¬инниченко у л≥тератур≥ й пол≥тиц≥ (1928)

÷ентральна –ада в≥д лютого до жовтн¤ (1928)

ќснови украњнознавства (1929)

 арл ћаркс, його житт¤ й д≥¤льн≥сть (1929)

Ќац≥ональне питанн¤ доби наступу соц≥¤л≥зму (1931)

¬асиль Ўахрай

–еволюц≥¤ на ¬крањн≥ (1918)

ƒо хвил≥. ўо д≥Їтьс¤ на ¬крањн≥ ≥ з ”крањною (у сп≥вавторств≥ з —.ћазлахом; 1919)

√еорг≥й Ћапчинський

Ќаша сучасна пол≥тика (1919)

ћикола —крипник

≤стор≥¤ пролетарськоњ революц≥њ на ”крањн≥.  ороткий начерк з портретами (1923)

ƒжерела до причин розламу в  ѕ«” (1928)

«авданн¤ комсомолу в соц≥¤л≥стичн≥й перебудов≥ крањни (1929)

Ќепримиренних шл¤хом (1929)

Ќац≥ональне питанн¤ в програм≥  ом≥нтерну (1929)

 л¤са ≥ парт≥¤ (1930)

ѕитанн¤ пролетарськоњ революц≥њ на ”крањн≥ (1930)

«ближенн¤ ≥ злитт¤ нац≥й за доби соц≥¤л≥зму (1931)

«а лЇн≥нську ф≥лософ≥ю (1931)

–оман –оздольський

‘р≥др≥х ≈ніельс про ”крањну (1927)

ƒо нац≥онального питанн¤. ‘р≥др≥х ≈ніельс ≥ проблЇма Ђне≥сторичнихї народ≥в (1964)

–оль випадк≥в ≥ Ђвеликих людейї в ≥стор≥њ (1965)

ѕролЇтар≥ й батьк≥вщина. Ќотатки з приводу одного абзацу з Ђћан≥фесту комун≥стичноњ парт≥њї (1965)

≤мпер≥¤л≥стична в≥йна та питанн¤ миру (1960-т≥)

≤стор≥¤ виникненн¤ ћарксового Ђ ап≥талуї.  (1968)

≤ван ћайстренко

Ѕ≥льшовицький бонапартизм (1948)

Ѕоротьбизм. √лава в ≥стор≥њ украњнського комун≥зму (1954)

 ризов≥ процеси в совЇтськ≥й економ≥ц≥ (1955)

—тор≥нки з ≥стор≥њ  омун≥стичноњ парт≥њ ”крањни (1967)

Ќац≥ональна пол≥тика  ѕ–— (1978)

≤стор≥¤  омун≥стичноњ парт≥њ ”крањни (1979)

≤стор≥¤ мого покол≥нн¤. —погади учасника революц≥йних под≥й в ”крањн≥ (1984)

¬севолод √олубничий

ѕромислове виробництво в ”крањн≥ 1913-1956 рр. —татистична анал≥за (1957)

Ќарис ≥стор≥њ  омун≥стичноњ парт≥њ ”крањни (1958)

ƒо розум≥нн¤ совЇтськоњ колЇктив≥зац≥њ с≥льського господарства 1929 року (1961)

ƒ≥¤лЇктичний матер≥¤л≥зм ћао ÷зе-дуна (1962)

—уть украњнськоњ культури й украњнська культура в д≥¤спор≥ (1964)

≈коном≥чн≥ системи у д≥њ: —Ўј, —–—– ≥ ‘ранц≥¤ (у сп≥вавторств≥ з јльфредом ќксенфелдтом; 1965)

ƒе¤к≥ економ≥чн≥ аспекти в≥дносин м≥ж совЇтськими республ≥ками (1968)

“ри лекц≥њ про еко≠но≠мiку ”крањни (1968)

јірарна революц≥¤ 1917 року в ”крањн≥ (1970)

“еор≥¤ вартости ¬.¬.Ќовожилова (1972)

ћарксоіраф≥¤ ≥ марксолоі≥¤. ўо нам в≥домо про ћаркса? (1974)

“елЇолоі≥¤ макрореі≥он≥в у довготерм≥нових пл¤нах —овЇтського —оюзу 1920-1990 (1975)

≈коном≥чна ≥нтеірац≥¤ у —х≥дн≥й ≈вроп≥. ƒетерм≥н≥стський п≥дх≥д (1977)